КОНЦЕРТ БУВ СПРАВДІ СВЯТКОВИМ

КОНЦЕРТ БУВ СПРАВДІ СВЯТКОВИМ
6366 ПЕРЕГЛЯДІВ

Одним із численних заходів, приурочених до 935-річчя Луцька, став святковий концерт за участі Волинського державного академічного українського народного хору (художній керівник і головний диригент – заслужений діяч мистецтв України Олександр Стадник) та Героя України, лауреата Шевченківської премії, народного артиста України, почесного громадянина міста Луцька Василя Зінкевича. Дійство відбулося в суботу, 12 вересня, у рамках Дня міста, на Театральному майдані.
Волинський державний академічний український народний хор виступив у першому відділі концерту, відкривши його славнозвісною “Піснею про Волинь” Анатолія Пашкевича на вірші Дмитра Луценка, хоча якщо бути точним, ця пісня була у виконанні хору… другою, позаяк першою прозвучала “Молитва за Україну” Миколи Лисенка на вірші Олександра Кониського – на завершення урочистої академії до 935-річчя Луцька. І далі концерт пішов, як часто буває у цього колективу, безперервником, у якому артисти представили давно знані й улюблені шанувальниками Волинського народного хору пісні “Гарний козак, гарний” Петра Свіста на вірші Олеся Жолдака (солісти – заслужені артисти України Петро Хемій та Ярослав Дричик), “Прощай, мила Україно”, написана керівником хору Олександром Стадником на народні слова, “Була колись дівчина” (музика і слова Левка Лепкого, солісти – Артем Мартинович та Дмитро Савчук), “Отаман” (музика і слова Ігоря Семендяєва, солісти – заслужений артист України Петро Хемій та Дмитро Савчук), українські народні пісні в обробці Олександра Стадника “Ой у лузі при дорозі” (солісти – Іван Місанчук та Тетяна Клекочко), “Тиха вода” (соліст – Владислав Карпов), “Їхав козак за Дунай”, “Коли калина розцвіла” (обробка Олександра Стадника-старшого, солісти – Юрій Литвинюк та Марія Табачук). Вокальні номери вдало перепліталися з іскрометними танцювальними композиціями “Волинь моя”, “Козачок”, “Гупали”, “Козаки йдуть – Гопак”. Словом – атмосферу свята і власне хор, і оркестр, і балет створили якнайповнішу, й закономірним продовженням та кульмінацією її стало друге відділення, у якому присутні зустрілися з легендарною постаттю української естради ‒ Героєм України, лауреатом Шевченківської премії, народним артистом України, почесним громадянином Луцька Василем Зінкевичем.
Ні для кого з тих, хто знає співака і його репертуар, мабуть, не є секретом той факт, що кожен свій виступ Василь Іванович перетворює у своєрідну літературно-музичну композицію – пристрасну, зворушливу й патріотичну, і це безперечний плюс для артиста, який чітко розуміє свою позицію як митця і громадянина, розуміє, що і для кого він співає. Так було й цього разу. Відділ концерту відкрився ніжним освідченням у любові Волинському краю ‒ піснею Станіслава Чуєнка на вірші Олександра Богачука “Розквітай, моя Волинь”, після якої, чергуючись із поетичними зверненнями до лучан, до слухачів прийшли “Музико моя” Ігоря Перчука та Юрія Рибчинського, “Голос скрипки” Зеновія Гучка і Максима Міщенка, “Скрипка грає” Ігоря Поклада та Юрія Рибчинського, “А любов, як весна цвіте” Степана Гіги та Анатолія Фіглюка, “Море вечорове” Альберта Хаммонда на вірші Тамари Севернюк, “Два кольори” Олександра Білаша Приємною несподіванкою було почути пісню часів “Смерічки” ‒ “Скажи, скажи” Валерія Громцева та Василя Бабуха, ‒ й, зрозуміло, що на цьому святі просто не могла не прозвучати славнозвісна “Червона рута” ‒ п’ятдесят років минуло з того часу, як цю безсмертну пісню українські телеглядачі вперше почули в передачі “Камертон доброго настрою”. Давно у засвітах автор пісні Володимир Івасюк, а твір цей, подолавши й державні, і часові кордони, живе і хвилює. Василь Іванович виконав того дня “Червону руту” разом з присутніми на концерті лучанами (до речі, волинську і зокрема луцьку публіку артист оцінив дуже високо, охарактеризувавши її, як європейську).
Урочистою кодою дійства стала пісня Богдана Кучера та Степана Галябарди “Новий день над Україною”, після чого Василь Зінкевич прийняв Почесну грамоту Луцької міської ради з рук виконувача обов’язків Луцького міського голови Григорія Пустовіта, а у подячному слові дуже тепло згадав Григорія Олександровича і радника міського голови Ігоря Поліщука, як людей, котрі дбають і піклуються про Волинську обласну філармонію. Ігор Ігорьович також виступив із коротким вітальним словом.
І, звичайно того дня було багато квітів – і Василеві Івановичу, і артистам Волинського державного академічного українського народного хору, – від Луцької міської ради і вдячних слухачів.

Ігор БЕРЕСТЮК