Олексій Душутін щодо участі в конкурсі на посаду директора Центру Довженка

Олексій Душутін щодо участі в конкурсі на посаду директора Центру Довженка
54417 ПЕРЕГЛЯДІВ

- Вітаю, Олексію Вікторовичу.

Чи можете Ви відповісти на декілька запитань, що стосуються Вашої участі в конкурсі на посаду директора Центру Довженка?

- Так, будь-ласка.

- Скажіть спершу, як Ви взагалі дізналися про цей конкурс і чому вирішили взяти в ньому участь?

- Дізнався про цей конкурс я від Свищева Валерія Андрійовича – людини, яка 30 років тому створила і очолила театр кіноактора. Ми обговорювали з ним можливість зйомок фільму за його сценарієм у Канаді, де моя компанія могла б стати продюсером. І в якийсь момент ця спокійна і виважена людина просто вибухнула монологом про нелегку долю свого театру, який сьогодні намагаються закрити і вигнати з території кіностудії ім. Олександра Довженка. І про те, що ні у Національної кіностудії, ні у Центра Довженка впродовж вже багатьох років у пріорітеті не свої прямі функції, а якомога вигідніша здача приміщень в оренду. Їх очільники є по суті, не директорами Державних підприємств з декларованою діяльністю, а розпорядниками нерухомості, яка, допоки остаточно не зруйнувалася, мусить принести хоч якийсь дохід..

Він же і запитав, чи маю я можливість допомогти йому знайти приміщення для театру і постаратися залучити західних інвесторів для оцифрування українських фільмів, їх розфарбовування, корекцію кольору і тд. Якраз все те, чим і повинен займатися Центр Довженка.

До речі театр Валерій Андрійович створив за бюджетні гроші. За бюджетні кошти були зроблені декорації, пошиті костюми, проводилися репетиції і ставилися вистави. Тепер все це нищиться з загадкових причин і без жодних пояснень. А театр кіноактора якраз і задумувався для того, щоб кіноактори в період між зйомками, які сьогодні у всіх бувають не так часто, могли працювати за професією і зустрічатися з глядачами.

- А (вибачте за іронію) Ви відразу вирішили йому допомогти, ось так радикально, шляхом зміни керівництва Довженко-Центру?

- Ні. Я спершу, зрозуміло, пішов до директора Центру, щоб поговорити про можливість бути корисним з розміщення замовлень на оцифрування фільмів, розфарбовування, корекцію кольору і показ українських фільмів у нас в Канаді.

Але ... керівництва в Центрі Довженка я так і не знайшов, зателефонувати комусь також було не можливо, на відправлені емейли ніхто не відповідав. Коли заходиш в саму будівлю Довженко-Центру, не зовсім усвідомлюєш, куди потрапив. Чи в офіс фірми з продажу квартир, яка, як виявляється, просто винаймає там всі центральні приміщення, чи то просто в бізнес - центр, де всі орендують все, ну і в тому числі приміщення під зберігання фільмів.

На сайті я також дізнався, що у Центрі Довженка є і свій музей ... Але він, як і в кінофільмі "31 липня" працює один день на рік.

З керівництвом я поспілкуватися так і не зміг, зате зміг поговорити з працівниками, які розповіли, що вони дійсно готові і можуть виконати будь-які замовлення від західних кіностудій, сховищ і фондів на оцифрування фільмів, розфарбовування, корекцію кольоруо і т.д. Що у Довженко- Центрі є для цього і прекрасне обладнання, закуплене за бюджетні кошти, і хороші фахівці, але замовлень немає. А керівництво нічого не може або не хоче робити для цього. А навіщо, якщо і так йдуть дотації і цілком прийнятні за мірками галузі зарплати з бюджету, а з іншого боку «зовсім прозорі» орендні платежі. Коли ніхто, крім директора не знає скільки метрів і приміщень, на яких умовах і яким фірмам здається насправді. А будівля там величезна.

В результаті - постійні перевірки, обшуки, викриті фінансові порушення і порушені кримінальні справи ... Ось керівництво майже ніколи і не ходить на роботу, а тепер ще і, користуючись ситуацією з коронавірусом, щоб не відповідати раптом на не зручні питання (і не тільки журналістів).

Там же я побачив порожній, без власної трупи театр... А театр кіноактора не може знайти собі приміщення і навіть поговорити з керівництвом Довженко-Центру.

В архівах Центру зберігається понад 7000 фільмів та понад 50 000 фільмокопій, але вони нікому і ніде не показуються ні всередині країни ні за кордоном.

Безперечно Центр Олександра Довженка в першу чергу це — державний фільмофонд України, аудіовізуальний архів, що забезпечує збереження, дослідження, популяризацію та реставрацію національної кіноспадщини. Але в умовах війни, коли держава не в змозі достойно профінансувати статутні завдання структури, природно, коли керівництво задумується, як би «заробити» для цього ще і власні кошти. А чи задумується? Можливо, коли думати важко, - варто використати досвід Центрального кінофотофоноархіву ім. Пшеничного? Інший приклад: російські фільми з Держфільмофонду, записи спектаклів, балетів, опер, виступів відомих артистів постійно демонструються в певні дні в різних кінотеатрах Канади. А українських, при величезному, я вважаю, попиті на них з боку української діаспори, просто немає! Їх ніколи і ніде не можна побачити. А це величезна спадщина, цікава і дуже багата. Звучить російська, а не українська мова.

У цьому році 30 - річчя незалежності України. Я хотів запропонувати керівництву Довженко-Центру провести ряд заходів в Торонто, але мені популярно пояснили, що це нікому не потрібно і не цікаво. Що мене навіть слухати ніхто не буде. Всі зайняті лише одним - боротьбою за пост генерального директора. "А Ви, до речі не один з претендентів?" - запитали мене в Довженко-Центрі.

Тоді я і подумав, а чому б ні? Можливо таким чином мені вдасться привернути увагу і до проблем і до своїх пропозицій? І якщо їх не хочуть чути в самому Довженко-Центрі, то можливо мене почують в головній організації - в Міністерстві культури України?

А конкурс на посаду генерального директора - це мабуть єдина можливість представити свою програму незалежній комісії і бути почутим. Я подивився на сайті Міністерства культури умови, порадився з друзями з цієї сфери, отримав необхідні рекомендації і подав документи. Ось так, власне, я і опинився в числі претендентів.

- Але, наскільки мені відомо за Ваш проект комісія так і не проголосувала. То чому ж Ви подали документи на скасування конкурсу?

- Та, просто мій проект комісія так і не побачила. По – перше, я єдиний з усіх учасників виступав в зумі і не зміг особисто ні представити, ні захистити свою програму розвитку Центру. Але це в умовах пандемії прийнятно, і я не розумію чому така дискримінація?

Можливо саме тому, що я був лише один у кого така програма була? Адже в Міністерство культури я представив лише загальні відомості про програму, рекомендаційні листи та мотиваційний лист. А до моменту захисту перед комісією я вже підготував і розмножив для кожного з членів комісії (Letter of intent) протоколи про наміри співпраці з німецькими фондами, кіностудіями та фірмами з оцифрування, розфарбовування і корекції кольору. Це мої хороші знайомі, з якими моя канадська фірма неодноразово проводила гастролі. А сьогодні вони виграли конкурси в різних землях Німеччини на ці роботи і до тепер розміщували замовлення в Індії. Я ж запропонував перенаправити ці фінансові потоки в Україну, в Довженко-Центр. Таким чином завантажуючи його роботою і замовленнями на роки вперед і перетворюючи на найбільшу європейську фабрику. Адже Довженко Центр є єдиним в Україні державним підприємством, що входить в Міжнародну федерацію кіноархівів FIAF (International Federation of Film Archives)

Впевнений, що ніхто з моїх конкурентів запропонувати такого не міг. Можливо чи не звідси така дискримінація?... В мотиваційному листі я написав, що готовий представити всі документи, які підтверджують серйозність моїх планів і намірів в комісію особисто. І невідомо як би проголосувала комісія, якби я їх таки представив…

Ось я і вирішив захистити свої права. Крім того я пропоную організувати прокат українських фільмів у США, Канаді та Аргентині. Там де є великі українські діаспори. Особливо це актуально тепер, напередодні 30 - річчя незалежності.

І! Біль в серці. Звичайно переселити театр кіноактора з кіностудії імені Довженка (звідки його по суті теперішня дирекція вигнала) в Центр Довженка. Таким чином зберегти і театр, і трупу, і традиції, і декорації, і витрачені бюджетні гроші. Адже збереження культурної спадщини і є одна з основних цілей Довженко-Центру. Ну і створити свою циркову і балетну трупи для показу постійних вистав для дітей та дорослих. Вони по суті вже є, але приміщення у них теж немає. Щоб Довженко-Центр став дійсно Центром для людей, а не тільки лля його керівництва.

- Добре, а чому взагалі Ви, громадянин Канади, вирішили прийти в Україну?

- Ну, з самого початку не я вирішив прийти в Україну, а Україна прийшла до мне. До речі двічі.

Перший раз, коли тернопільська ОЗУ під керівництвом Паліхата В. М. і Поповича Р. Б. переписала всі мої компанії (21) на 21- річного на той момент громадянина України з села під Донецьком Голякова А., якого я ніколи не бачив. Діяли вони, звичайно, на паях з російськими перевертнями в погонах і мантіях, а замовником всього цього пограбування був Міністр оборони РФ Сердюков А.Е. та його, засуджені за крадіжку активів Міноборони, коханки - Васильєва Е. Н. і Егоріна Л. М. Російські перевертні в МВС , прокуратурі і судах "повірили", що 21 - річний Голяков Андрій приніс мені готівкою в офіс 300 млн доларів за все, що було не тільки у мене, а й у батьків! І захистили права цих «українців» на грабіж, порушивши кримінальні справи не тільки проти мене, а й проти моєї 82 - літньої мами та 84 - літнього батька! Їх викинули з нашої квартири на Арбаті, не давши взяти навіть фотографії дитинства і стверджували, що батьки квартиру теж продали. А тата ще й убивали на 12 - годинному "допиті" без адвоката, не даючи зробити йому укол інсуліну і навіть попити води. Батька тоді в комі відвезли в лікарню. Рейдери супроводжували весь цей процес глузливими статтями в інтернеті і програмами покидька Караулова, даючи зрозуміти всім підприємцям Росії, що так буде з кожним, хто посміє їм чинити опір.

Мене 6 років протримали в підвалі Бутирки.В всупереч законів РФ, нескінченно продовжували тримання під вартою, а коли три суди і прокуратура повернули справу як сфабриковану, то взагалі вирішили зробити мене не сповна розуму, відправивши на «обстеження» в інститут ім. Сербського. Про це відкрито писав тоді в інтернеті заарештований і засуджений нині рейдер Карамзін (він же Кока), до речі громадянин України). А в спілці з ними була голова Московського міського суду Єгорова О.А., яка і утримувала мене в СІЗО (особистий нагляд), всупереч здоровому глузду і всіх законів. Тому арешти цих бандитів стали можливі лише після її звільнення.

Слідчий Сидоров А. В. (фабрикував на мене кримінальні справи за замовленням Паліхата і Поповича) був заарештований при дачі хабаря в 500 тисяч доларів, який приніс прямо в кабінет свого начальника Притули. Його засудили на 11,5 років

- Але це в Росії, а в Україну як Ви потрапили?

- А в Україну мене змусив приїхати мій "адвокат" Філімонов В.Н. підставлений мамі перевертнем Лихачовим з ФСБ. Він не просто з мами навимагав 150 тисяч доларів за нібито моє звільнення і обдурив звичайно. Так ще потім і мені подзвонив в Канаду і сказав, що я винен йому, МВС і ФСБ 400 тисяч доларів за своє звільнення! І, коли я не віддам їх йому в Києві, то чеченці привезуть мене в Москву в мішку! Тому я і приїхав до Києва ....

На той час мій "борг" Филимонову виріс вже до 1 млн євро, бо туди важали можливим додати свої «затрати» ще троє таких же чортів.

- І що ж Ви їм всім віддали гроші в Києві?

- Так, але вже звернувшись до правоохоронних органів.

- Їх засудили в Україні?

- Ні. Суддя Солом'янського суду Криворот їх випустила за гроші. Хоч взяли їх на гарячому і набір статей там був не тільки про здирство. Але як пояснив мені обвинувачувач Нагорний - суддівське і прокурорське співтовариство РФ і України у своїй корупції, як і раніше єдині.

- І що ж Ви маєте намір робити далі?

 

- Я сподіваюся, що суд скасує конкурс і я все таки зможу представити свою програму комісії і залучити інвестиції в Україну. Зможу зробити спадщину українського кіно дійсно надбанням громадян України і світу і показувати його повсюди, зберегти театр, створити балетну і циркову трупи для гастролей і бути корисним Україні.

Теги: Свищев Валерій Андрійович,Центр Довженка,кіностудія ім. Олександра Довженка,Центр Олександра Довженка,судья Криворот ,Філімонов В.Н,душутін олексій вікторович,Украина,Україна,Свищев
Автор: wikibazacom

Інформаційне агентство «Україна Інформ» 

Інформаційне агентство «Україна Інформ» було засноване у 2018 році. Зараз інформаційне агентство «Україна Інформ» є одним із найбільших інформаційних агентств України, з понад 200 медійними партнерами. Теми, які висвітлює інформаційне агентство починається від політики до суспільного життя всього населення. Наші журналісти та автори новин завжди одними з перших публікують інформацію про те, що відбувається у світі культури та спорту, відвідують Верховну Раду України для того, щоб бути в курсі всіх подій. Кореспонденти інформаційного агентства «Україна Інформ» першими висвітлюють події України та світу. В нас є багато власних відділень на території всієї України. Тож на поталі ви зможете знайти останні події зі світу політики, держави, спорту,  культури, економіки та суспільного й соціального життя українців.

З якими країнами та містами ми співпрацюємо? Інформаційні агентства, що є медійними партнерами «Україна Інформ» розташовані в усіх областях України. Міцно закріпившись в усіх регіонах нашої держави, ми змогли налагодити зв’язки з більшістю країн світу. Тож наші автори новин, які перебувають в кожній із цих країн мають можливість освітлювати усі найважливіші події в усіх сферах життя цих країн. 

Що можна знайти на порталі інформаційного агентства «Україна Інформ»?

Кожного дня на нашому сайті з’являється понад 1000 новин, які висвітлюються з багатьох точок зору. Ми, наші журналісти та автори новин не мають якихось уподобань та викладають інформацію об’єктивно, зображаючи реальну картину нашої держави. Наші публікації часто мають коментарі від очевидців, що робить репортажі максимально правдивими. Також ми постійно зустрічаємось із цікавими особистостями для того, щоб отримати інтерв’ю, яке розкриє таємниці. 

Спектр нашої продукції не обмежується лише репортажами, новинами та інфографікою. Ми займаємось випуском стрічок новин, інформаційних пакетів та вісників. Співпрацюємо не лише з українськими, а й закордонними компаніями. Інформаційне агентство «Україна Інформ» має партнерські стосунки із: електронними та друкованими ЗМІ, теле- та радіокомпаніями України, медіа закордонних країн, владними та бізнес-структурами, посольствами, консульствами та підприємствами. Такий широкий перелік партнерів допомагає інформаційному агентству постійно тримати руку на пульсі. Ми одними з перших дізнаємось про все те, що відбувається в державі та освітлюємо події на нашому порталі.

Що особливого в інформаційному агентстві «Україна Інформ»?

Інформаційне агентство «Україна Інформ» має власний прес-центр, який займається організацією усіх заходів. Наші прес-конференції, брифінги, громадські слухання, інтернет-конференції, телемости, презентації, семінари, виставки, можуть проводитись за участю спікерів з інших країн в режимі телемосту. Не рідкими гостями нашого агентства є перші особи держави. Ми часто беремо інтерв’ю в політиків та спортсменів, розкриваємо сутність постанов Міністерств України за допомогою коментарів самих міністрів. Часто запрошуємо до себе, або приймаємо запрошення письменників, артистів зірок шоу-бізнесу, релігійних та громадських діячів та науковців. 

Інформаційне агентство має договори з понад 500 телеканалами України та світу з метою обміну відео контентом. Також УКРАЇНА ІНФОРМ є розробником широкого спектра технологічної продукції для телеканалів, інформаційних агентств, інформаційних сайтів та підприємств, зокрема веб-порталів будь-якого дизайну та складності, сео-просування по пошуковим системам, програм для відео монтажу, стрімінгових сервісів, мобільних додатків, новітніх плейаутів та архіваторів.

Інформаційне агентство «Україна Інформ» пише для людей, тому всі наші новини не мають суб’єктивної оцінки. Ми передаємо лише об’єктивні факти із політичного та суспільного життя України. Наше інформаційне агентство намагається діяти, реалізовуючи принципи свободи інформації. Але навіть дотримуючись такої політики ми не викривлюємо факти, а розкриваємо їх такими, якими вони є.   

 

Мої відео