Історія офіцера 23 ОМБр - поета війни

Знайомимося з Максимом Жмуром, офіцером 23 окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ. «У мене відчуття, що все життя я був військовим, бо одразу після школи я поступив у військову академію. Провчився чотири роки, служив за контрактом, три роки жив цивільним життям. Був переконаний, що до армії не повернусь. Але 24 лютого 2022 року змінило мої плани», — розповідає військовослужбовець. На початку «повномасштабки» Максим евакуював рідних і мобілізувався через ТЦК. Звідти — на Схід. Бойовий шлях почав у 46-му окремому штурмовому батальйоні «Донбас», далі 54 бригада. Служив на передовій під Мар’їнкою, Бахмутом, Авдіївкою. Потім — переведення до 23 ОМБр і знову Донеччина. Командир брав участь у чергуваннях із бійцями, захищав небо зі «Стріли-10», стріляв по «Ланцетах» і «Залах» з автомата. Згадує бойові дії як «день бабака»: окоп, спостереження неба, бойове завдання. Офіцер проводив побратимів в останню путь, опізнавав тіла, допомагав рідним загиблих. «Війна розділила життя на «до» і «після». Коли потрапляєш у місто з позиції, здається, ти ніби з іншої реальності. Люди не дивляться в очі, не розуміють, що ти щойно з пекла. Але найважче — це втрати. Вони назавжди в тобі», — констатує Максим. Досі спілкується з родинами загиблих і зниклих безвісти, допомагає рідним пережити найгірше. «Коли опиняєшся в колі нових друзів, побратимів, посестер, вони стають сім'єю. Життя ділиться на «до» і те, що є зараз. Люди довкола лишаються в твоїй душі» — провадить офіцер. Він — поет. Пише вірші про війну, про тих, хто не повернувся. «Цей біль нікуди не зникає. Ми живемо з внутрішнім демоном. Головне — не дати йому взяти гору. Ми всі змінилися. Ті, хто воював, уже ніколи не будуть тими, ким були. І світ навколо зміниться. Але ми виживемо», – підсумовує Максим. Боротьба триває! ???????? Долучайтеся до 23 ОМБр! 073 002 30 23 #Сухопутні_війська #23ОМБр #ЗСУ #ІсторіїВійни #СилаУкраїни #ВіримоЗСУ #БезТебеНеЗакінчиться #ТвояУчастьВажлива #РазомДоПеремоги