Сергій, 23 ОМБр: «На війні зустрів незабутніх людей»
Сергій Статник — військовослужбовець 23-ї окремої механізованої бригади, родом із села Левків на Вінниччині. До війни він працював трактористом. Ранок 24 лютого 2022 року запам’ятався йому назавжди: дружина вставала до корови, коли над селом пролунали вибухи. Наступного дня він разом з іншими пішов до ТЦК — у селі ніхто не вагався. Місць не було, довелося чекати дзвінка майже до кінця 2022 року. Потім була «учєбка» — навчання на спеціальність «хімік-розвідник», а ще згодом — направлення до протитанкового взводу 23-ї бригади. Перші бої були біля Приютного — Сергій згадує, що тоді, під обстрілами, вони навіть не встигли окопатися, а більшість його розрахунку отримала поранення. Він повернувся після лікування й продовжив службу зі СПГ, зброєю, яку ворог, за його словами, «недолюблює». Найважче поранення сталося в Сухих Ялах, коли він був прикомандирований до ГРВ. Попри ніч і туман, ворог помітив групу і почав «накривати» з мінометів. Сергій отримав розрив суглоба. Лише приїзд MaxxPro з РЕБ урятувало групу — дрон коректувальника вогню впав, і військові змогли евакуюватися. Згадує воїн і полонених — двох росіян, що самі підійшли до позиції, вірячи, що попереду «свої». Один відстрілювався, але швидко здався. Поранення Сергій спершу не помітив — адреналін тримав. Лише після МРТ з’ясувалося, що потрібна операція. Зараз він проходить реабілітацію після другої. Каже, що, ймовірно, повернутися на службу вже не зможе. Попри все, не жалкує, що пішов на війну: саме тут зустрів людей, яких ніколи не забуде. І переконаний: якщо хтось сумнівається, чи йти захищати країну — відповідь одна. «Подивіться, що робиться. Ворог суне, а Україна не така й велика. Якщо не ми — то хто?» Боротьба триває! Долучайтеся до 23 ОМБр! 073 002 30 23 #Сухопутні_війська #23ОМБр #ЗСУ #Піхота #РазомДоПеремоги #прості_люди_непроста_робота #ТвояУчастьВажлива