Безкомпромісне засудження сучасної російської агресії
Спираючись на біографію, науковий доробок та збережені спогади академіка Петра Тронька (1915–2011), історики та дослідники його спадщини сходяться на думці, що його позиція щодо сучасної російської агресії була б безкомпромісно засуджуючою та патріотичною.
Будучи людиною, яка пройшла Другу світову війну, досліджувала трагедії українського народу та створювала монументальні символи пам'яті, він мав чітку ціннісну опору. Його ймовірне ставлення можна окреслити через три ключові аспекти його життя:
1. Досвід Другої світової війни: засудження «рашизму» як нового фашизму
Петро Тронько пройшов усю Другу світову війну — від перших днів оборони Києва до її завершення. Як історик і безпосередній очевидець нацистських злочинів, він детально знав природу загарбницьких воєн.
Очевидно, що дії сучасної Росії (бомбардування мирних міст, геноцидні практики, створення фільтраційних таборів та заперечення права українців на існування) він оцінював би як пряме відродження фашизму та нацизму, але вже у формі «русского міра».
Для нього, як для ветерана, котрий воював проти агресора, напад колишнього «союзника» по антигітлерівській коаліції став би найбільшим цинізмом та зрадою пам'яті мільйонів загиблих українців.
2. Створення Музею історії війни та доля «Батьківщини-матері»
Петро Тронько був головним натхненником, організатором та керівником будівництва Меморіального комплексу історії Другої світової війни в Києві, центральною фігурою якого є монумент «Батьківщина-мати».
Він закладав у цей пам'ятник ідею захисту рідної землі від загарбників. Сьогодні, коли монумент переосмислено, а радянський герб на щиті замінено на український Тризуб (і сам монумент символічно називають «Україна-мати»), це повністю відповідало б внутрішньому патріотичному вектору Тронька.
Як державний діяч, який у радянські часи примудрявся просувати українські національні інтереси під виглядом «республіканських досягнень», він, найімовірніше, підтримав би це очищення символу від тоталітарної спадщини задля об'єднання суспільства проти нового ворога.
3. Пам'ять про Голодомор та розуміння імперської суті Росії
Той факт, що Петро Тронько у своїх пізніх спогадах відверто та критично писав про Голодомор 1932–1933 років (який він застав підлітком на Харківщині), свідчить про його глибоке розуміння антиукраїнської суті радянської/російської імперської системи.
Він відкрито визнавав, що це був штучно організований сталінським режимом геноцид, спрямований на знищення українського селянства як основи нації.
Маючи таке історичне мислення, Тронько чітко побачив би генетичний зв'язок між Голодомором, репресіями ХХ століття та сучасною війною. Для нього нинішня агресія стала б черговою, але вже фінальною спробою Москви вирішити «українське питання», яку Україна зобов'язана виграти.
Головний висновок: Якби академік Тронько жив сьогодні, він, без сумніву, перебував би на передовій інформаційного та наукового фронту. Він закликав би світову спільноту до зброї та підтримки України, а українців до єдності, аргументуючи це тим, що сьогоднішня війна є продовженням багатовікової боротьби нашого народу за право бути господарями на власній землі. Численні підтвердження цьому сьогодні ми знаходимо в оцифрованих і щойно оприлюдених записах вченого із його рукописного архіву, нещодавно оцифрованого Фундацією Петра Тронька за грантом Українського культурного фонду й оприлюдненого на сайті www.tronko-museum.com
Алла Важненко
...Публікація в рамках проекту «Оцифрування документальних пам’яток Музею Фундації Петра Тронька та доповнення його експозиції» за підтримки Українського культурного фонду в межах програми "Культурна спадщина", ЛОТу «Диджиталізація».