Звичайний герой незвичайного часу в 23 ОМБр

Іван народився в Молдові, але вже давно вважає себе українцем не лише за паспортом, а й по духу. Ще в 90-х він переїхав до України, оселився в Запоріжжі, створив сім’ю й жив звичайним, спокійним життям. Аж до 24 лютого 2022 року. Війна прийшла прямо в його дім. Уже 3 березня село Павлівське, де тоді жив Іван, опинилося під окупацією. Та вже 24 березня він з родиною вирвався на підконтрольну територію. Здавалося б, можна було зупинитися, влаштуватися якось у тилу — і він дійсно працював сторожем у Ботанічному саду. але душа не була на місці, бажання захищати рідну землюі пересилило і він пішов – пішов захищати. У 2023 році, після проходження базової підготовки, Іван вступив до лав 23-ї окремої механізованої бригади. Спочатку служив у першому механізованому батальйоні, згодом — після поранення та лікування — повернувся до строю в складі третього батальйону. Марь’їнський та Авдіївський напрямки стали для нього випробуванням, але Іван залишався поруч із побратимами — на рівних. Свою п’ятдесят сьому весну Іван Васильович зустрів у строю, залишаючись вірним присязі та своїй місії. Попри вік, він не лише виконує бойові завдання, а й дбає про своїх товаришів, готуючи смачні страви, які дуже подобаються побратимам, тепла страва після зміни чи вогкого окопу — іноді саме те, що повертає сили. Його історія — про звичайну людину, яка не залишилась осторонь, яка не любить гучних слів,а просто робить свою справу. І ми дякуємо. За витримку. За вибір. За силу бути на своєму місці — навіть тоді, коли багато хто вже дозволив би собі відпочити. #23ОМБр #ЗСУ #ІсторіяГероя #СилаУПростому #ВійнаІЛюдяність #РазомДоПеремоги #ІванВасильович #НашіЛюди #Пишаємося