Кривонос Семен Юрійович керівник НАБУ повинен нести солідарну відповідальність з Тимуром Міндічем і компанією: НАБУ гірше за Міндіча або як недосконала система дозволяє встановити контроль над Радою громадського контролю НАБУ

Аксіома: головна мета створення громадських рад при державних інституціях полягає у забезпеченні незалежного громадського контролю над владою. Громадська рада повинна представляти інтереси суспільства та контролювати державний орган, а не бути його підконтрольним і слухняним придатком.

Останнім часом значна частина інформаційного простору зосереджена на критиці Президента України Володимира Зеленського, Генеральної прокуратури та всієї правоохоронної системи загалом, при цьому НАБУ подається як єдина ефективна та бездоганна інституція. На мою думку, такий підхід є маніпулятивним і формує викривлене сприйняття реальності в суспільстві.

Справжня причина багатьох інформаційних кампаній полягає не в боротьбі за справедливість, а в боротьбі за політичний вплив та майбутні електоральні симпатії.

У нинішніх умовах війни та зовнішньої агресії подібні тенденції є вкрай небезпечними для держави, оскільки підривають довіру громадян до державних інституцій та створюють додаткові загрози для національної єдності й державності України.

Перед тим як перейдемо до питань про НАБУ, декілька слів про ВГО «Національний комітет по боротьбі з корупцією»:

ВГО «Національний комітет по боротьбі з корупцією» здійснює діяльність у сфері протидії корупції з 2004 року. За цей час за матеріалами членів організації було відкрито понад 2000 кримінальних проваджень щодо посадових злочинів.

Ми не маємо штату у 1000 працівників, не отримуємо мільярдного державного фінансування та не володіємо ресурсами, співставними з можливостями НАБУ, САП, ДБР чи інших державних правоохоронних органів.

Проте плануємо оприлюднити результати двох резонансних журналістських розслідувань, у яких йдеться про збитки, завдані державі, на мільярди доларів США, а також про порушення прав мільйонів громадян України, включаючи незаконне позбавлення майна.

Матеріали цих розслідувань не офіційно уже передані правоохоронним органам для перевірки викладених фактів. Якщо належного реагування не буде, вся зібрана інформація, документи та докази будуть оприлюднені для громадськості.

Ми озвучимо не лише механізми функціонування цих схем, а й прізвища осіб, які здійснювали вплив для їх функціонування. Серед них (колишні, до 2014 року) близький родич Президента України, міністри та їхні заступники, народні депутати України, заступники Генерального прокурора України, заступник Голови Верховного Суду України, Голова Верховного суду України, Голова Господарського суду України, державні службовці першого рангу та інші високопосадовці, які мали безпосередній вплив на прийняття рішень для функціонування цих двох злочинних схем.

Тому найближчим часом суспільство матиме можливість порівняти результати діяльності НАБУ та ВГО «Національний комітет по боротьбі з корупцією».

З одного боку – «Хайпануту» справу Тимура Міндіча, у якій, за наявною інформацією, державі було завдано збитків близько 100 мільйонів доларів США, а основним фігурантам дали можливість втекти з України.

З іншого боку - два журналістські розслідування ВГО «Національний комітет по боротьбі з корупцією», результати яких будуть оприлюднені найближчим часом. Йдеться про схеми, внаслідок яких державі завдано збитків на мільярди доларів США. При цьому майно вартістю від сотень мільйонів до мільярда доларів США має бути повернуте у державну власність.

Особливо показовим є те, що НАБУ налічує близько 1000 працівників та щороку фінансується з державного бюджету на суму понад 2,5 мільярда гривень. Водночас ВГО «Національний комітет по боротьбі з корупцією» не отримує державного фінансування і здійснює свою діяльність виключно за рахунок членських внесків та добровільної підтримки громадян.

Саме тому кожен ваш донат - це не просто фінансова допомога громадській організації. Це внесок у проведення нових журналістських розслідувань, викриття корупційних схем, повернення державного майна та захист інтересів України і її громадян.

А тепер про НАБУ

Перед тим як поговоримо про організовану групу осіб (олігарх який фінансує, політик, та інші учасники) які за попередньою змовою реалізували схему контролю над Радою громадського контролю НАБУ і більше шести років вдало нею користуються. Поговоримо про те які причини послугували необхідністю поставити під контроль громадські ради на тільки НАБУ а й в інших органах влади.

Причини, це питання які організована група осіб хоче приховати від суспільства.

НАБУ справді є одним із найбільш ресурсно забезпечених правоохоронних органів України. Давайте проведем аналіз роботи НАБУ які є в відкритих джерелах.

Чому керівнику НАБУ Кривоносу Семену Юрійовичу вигідна лояльна до нього Рада громадського контролю НАБУ?

Відповідно до Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» та Положення про РГК, Рада:

• здійснює цивільний контроль за діяльністю НАБУ;

• заслуховує інформацію про діяльність НАБУ;

• розглядає звіти директора НАБУ;

• надає висновки щодо діяльності НАБУ;

• бере участь у забезпеченні прозорості та підзвітності Бюро;

• делегує представників до конкурсних та дисциплінарних органів НАБУ;

• бере участь у формуванні кадрової політики НАБУ;

• здійснює громадський моніторинг дотримання прав і свобод людини під час діяльності НАБУ.

НАБУ це близько 1000 працівників, за весь час існування НАБУ:

• держава витратила приблизно 11,3 млрд грн на утримання бюро;

• державі фактично повернуто близько 10,7 млрд грн;

• повернуто приблизно 94,8% від суми бюджетних витрат на НАБУ;

• на кожну 1 грн бюджетних витрат припадає близько 0,95 грн фактичного відшкодування.

Також приклад резонансної справи «бізнесмена» Тимура Міндіча, яку НАБУ назвало операцією «Мідас», то саме НАБУ заявило, що активна фаза документування та розслідування тривала близько 15 місяців. Орієнтовний початок документування серпень 2024 року.

Якщо НАБУ вже влітку 2024 року документувало схему, за якою, за версією слідства, систематично вимагалися «відкати» у розмірі 10-15% від контрактів державного підприємства, то виникає закономірне питання: чому діяльність схеми не була припинена раніше, якщо збитки продовжували накопичуватися? Адже саме НАБУ стверджує, що за цей час через схему могли пройти десятки мільйонів доларів.

Звідси виникають питання, які цілком можуть бути предметом парламентського контролю, журналістського розслідування або громадського обговорення:

• Коли саме НАБУ отримало достатні докази для повідомлення про підозру?

• Чому після отримання таких доказів не було ініційовано запобіжні заходи або обмеження виїзду основних фігурантів справи Тимура Міндіча та Олександра Цукермана?

• Чи був витік інформації про майбутні обшуки?

• Чи не призвела тривала фаза документування до продовження функціонування схеми та збільшення збитків державі?

• Хто несе відповідальність за те, що ключові фігуранти опинилися за межами України?

Тому є всі підстави вважати що керівник НАБУ Кривонос Семен Юрійович повинен понести персональну відповідальність за свою бездіяльність, а саме за нанесення збитків державі більш як на 100 мільйонів доларів США та за допущення втечі за кордон основних фігурантів справи Тимура Міндіча та Олександра Цукермана.

На мою думку, керівник НАБУ Кривонос Семен Юрійович повинен був прийти до Президента України Володимира Зеленського і повідоми про цю злочинну групу осіб які наносять збитки, державі користуючись лояльним ставленням до них керівника держави, а при не реагуванні Президентом на викладені факти організувати прес-конференцію, зібрати журналістів і повідомити про дану ситуацію, тобто не допустити продовження злочину і нанесення збитків державі.

Інтернет-голосування за кандидатів до Ради громадського контролю при Національному антикорупційному бюро України десятого скликання

Фактично йдеться не про справжнє волевиявлення громадян, а про використання законодавчих прогалин для реалізації заздалегідь спланованої схеми організованою групою осіб для встановлення контролю над Радою громадського контролю НАБУ.

За наявності організованого та керованого електорального ресурсу результати такого голосування визначаються не незалежним вибором громадян, а можливостями окремої групи осіб забезпечити обрання заздалегідь визначеного переліку кандидатів з метою отримання вирішального впливу на діяльність органу громадського контролю НАБУ.

Рада громадського контролю при Національному антикорупційному бюро України створювалася як незалежний механізм цивільного контролю за діяльністю одного з ключових правоохоронних органів держави. Саме Рада громадського контролю повинна представляти інтереси суспільства, забезпечувати відкритість діяльності НАБУ, брати участь у дисциплінарних процедурах, аналізувати діяльність Бюро та контролювати дотримання принципів законності й доброчесності.

Однак практика останніх років свідчить про наявність серйозної системної проблеми.

Проблема полягає не в порушенні законодавства. Навпаки, чинна система дозволяє отримати фактичний контроль над Радою громадського контролю абсолютно законним шляхом.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №132 під час рейтингового інтернет-голосування один громадянин має право проголосувати одночасно до 15 кандидатів. При цьому до складу Ради громадського контролю обираються саме 15 кандидатів, які набрали найбільшу кількість голосів.

Таким чином, якщо певна особа, політична партія, громадське об'єднання або інший центр впливу має можливість мобілізувати декілька тисяч підконтрольних і залежних від нього громадян та надати їм заздалегідь підготовлений список кандидатів, така група фактично отримує можливість сформувати весь склад Ради громадського контролю.

Саме ця законодавча конструкція створила монополізацію громадського контролю.

Достатньо проаналізувати результати виборів до Ради громадського контролю НАБУ 2024 року, а точніше не вибори а імітацію виборів:

https://nabu.gov.ua/news/rezul-taty-reyityngovogo-internet-golosuvannia-za-radu-gromads-kogo-kontroliu-pry-nabu-2024/

Навіть поверхневий аналіз результатів голосування свідчить про наявність 15 кандидатів, які отримали однаковий рівень підтримки виборців. Така ситуація характерна саме для координованого голосування за попередньо сформований список кандидатів.

Ситуація з виборами 2026 року.

Ще до офіційного оголошення результатів можна назвати кандидатів, які, отримають найбільшу кількість голосів. Причиною цього є не підтримка широкого кола громадян, а наявність організованої групи осіб, яка використовує підконтрольний електоральний ресурс для голосування за заздалегідь визначений список кандидатів:

• Михайло Аксьонов;

• Юлія Бєглєцова;

• Михайло Білий;

• Дмитро Вахненко;

• Юлія Гаврилюк;

• Юлія Кальницька;

• Антон Микитюк;

• Ігор Москвітін;

• Володимир Півненко;

• Віктор Прудковських;

• Олена Трегуб;

• Василь Чижмарь;

• Володимир Шаргородський;

• Антон Швець;

• Микита Штанько.

Якщо після офіційного оголошення результатів саме ці особи або переважна більшість зазначених кандидатів будуть обрані до складу Ради громадського контролю, це стане підтвердженням того, що система фактично дозволяє прогнозувати результати виборів заздалегідь через наявність організованого та дисциплінованого електорального ресурсу.

Мова не йде про оцінку особистих якостей конкретних кандидатів.

Серед них можуть бути професійні та доброчесні люди.

Проблема полягає в іншому, НАБУ організувало ознайомлення громадян із кандидатами до Ради громадського контролю таким чином що замість створення зрозумілих та інформативних профілів кандидатів, де громадянин міг би швидко ознайомитися з фотографією кандидата, його освітою, спеціальністю, трудовим стажем, професійним досвідом, громадською діяльністю, участю в журналістських розслідуваннях, антикорупційних проєктах чи судових процесах, на сайті розміщено значну кількість технічних документів: заяви, протоколи зборів, рішення громадських організацій та інші матеріали, вивчення яких потребує значного часу та спеціальної підготовки.

Приклад:

Для себе Семен Кривонос на офіційному сайті НАБУ має зручну та зрозумілу сторінку: фотографія, біографія, освіта, досвід роботи, кар'єрний шлях. Усе зроблено так, щоб будь-який громадянин за декілька хвилин міг отримати повне уявлення про керівника НАБУ.
https://nabu.gov.ua/about-the-bureau/struktura-ta-kerivnitctvo/kerivnyctvo/kerivnyctvo-kryvonos-semen-yuriyovych/

А тепер подивіться, що НАБУ зробило для громадян, які мали обирати членів Ради громадського контролю. Замість зрозумілих профілів кандидатів людям запропонували десятки PDF-файлів із наборами документів. Щоб дізнатися про кандидата елементарну інформацію, необхідно відкривати файл, переглядати кілька сторінок документів, шукати потрібні дані та потім переходити до наступного кандидата.
https://nabu.gov.ua/site/assets/files/52037/34__martela.pd

І таких кандидатів було 44.

Керівник НАБУ Семен Кривонос як на мою думку навмисно не вжив заходів для того щоб все суспільство знало про дату та умови конкурсу до Ради громадського контролю при НАБУ.

Хтось у НАБУ серйозно вважає, що пересічний громадянин буде годинами переглядати сотні сторінок документів, щоб зробити усвідомлений вибір?

Насправді це виглядає не як бажання забезпечити чесне та конкурентне голосування, а як створення умов, за яких більшість громадян взагалі відмовиться від ознайомлення з кандидатами. Коли виборцю максимально ускладнюють доступ до інформації, виграють не найкращі кандидати, а ті, чия перемога була підготовлена заздалегідь.

Якщо НАБУ дійсно прагнуло відкритості, то для кожного кандидата мало бути створено окремий профіль за єдиним стандартом: фото, освіта, професія, стаж роботи, громадська діяльність, антикорупційний досвід, мотиваційний лист та відеозвернення. Це можна було зробити за один день.

Тому питання тут не в технічних можливостях. Питання в іншому: кому було вигідно, щоб громадяни не могли швидко та зручно ознайомитися з усіма 44 кандидатами до Ради громадського контролю НАБУ?

Адже громадський контроль створюється для контролю за владою. А коли процес формують так, щоб громадяни фактично були усунуті від усвідомленого вибору, це вже не схоже на відкритість і прозорість. Це схоже на ретельно підготовлену імітацію громадського контролю.

У результаті пересічний громадянин фактично позбавлений можливості швидко оцінити професійний рівень кандидатів та зробити усвідомлений вибір. Водночас організовані групи осіб, які заздалегідь визначили перелік своїх 15 кандидатів, не потребують ознайомлення з такими матеріалами та голосують за попередньо сформований список.

Фактично відбувається не порушення закону, а використання недосконалості законодавства для отримання контролю над органом громадського контролю.

Особливе занепокоєння викликає відсутність будь-яких професійних критеріїв до кандидатів.

Сьогодні кандидатом до Ради громадського контролю може стати особа, яка не має профільної освіти, професійного досвіду, практики роботи у сфері права, фінансового контролю, журналістських розслідувань або боротьби з корупцією. Більш того кандидат взагалі ніде не працював і пише трудовий стаж громадська організація.

Україна вже бачила випадки, коли першим записом у трудовій книжці була посада міністр. Чи справді ми хочемо безкінечно відтворювати систему, в якій посади отримують не завдяки професійному досвіду, а завдяки потрібним зв'язкам?

У результаті орган, який повинен здійснювати контроль за одним із найскладніших правоохоронних органів держави, може формуватися не за принципом професійності, а за принципом кількості організованих голосів.

Така ситуація потребує негайного реформування.

Якою повинна бути нова система формування РГК НАБУ

По-перше, необхідно запровадити принцип:

Один виборець - один голос - один кандидат.

Громадянин повинен голосувати лише за одного кандидата, а не за весь список одразу.

По-друге:

Одна громадська організація - один кандидат.

Необхідно виключити можливість формування груп кандидатів через мережу пов'язаних між собою громадських організацій.

По-третє:

Необхідно проводити перевірку пов'язаності громадських організацій через аналіз засновників, керівників, адрес реєстрації, фінансування та інших ознак контролю.

По-четверте:

Голосування за кандидатів до Ради громадського контролю не може тривати лише 12 годин. Перед тим як віддати свій голос, громадянин повинен мати можливість не лише ознайомитися з документами, які кандидат подав про себе, а й перевірити інформацію про нього у відкритих джерелах, оцінити його професійну діяльність, репутацію та громадську позицію. Особливо з огляду на те, що цього року в голосуванні брали участь 44 кандидати, а в майбутньому їх кількість може перевищити й сто осіб. Саме тому голосування повинно тривати не менше семи календарних днів, щоб вибір громадян був усвідомленим, а не формальним.

По-п'яте:

Перед голосуванням повинні проводитися відкриті онлайн-дебати та громадські слухання за участю кандидатів.

По-шосте:

На сайті повинна бути створена окрема сторінка кожного кандидата із зазначенням:

• фотографії;
• освіти;
• трудового стажу;
• професійного досвіду;
• громадської діяльності;
• наукових публікацій;
• журналістських розслідувань;
• мотиваційного листа;
• декларації доброчесності;
• декларації про відсутність конфлікту інтересів;
• посилань на особистий вебсайт (за наявності);
• посилань на сторінки кандидата в соціальних мережах;
• посилань на публікації кандидата у засобах масової інформації та відкритих джерелах.

Лише за наявності такої інформації громадяни можуть всебічно ознайомитися з кандидатом, перевірити його професійну та громадську діяльність у відкритих джерелах і зробити усвідомлений вибір під час голосування.

Кандидатом до РГК НАБУ може бути особа, яка:

• є громадянином України;

• має повну вищу освіту;

• має не менше 10 років загального трудового стажу;

• має не менше 5 років професійного досвіду у сфері права, адвокатури, журналістики, антикорупційної діяльності, фінансового контролю, аудиту, державного управління, правоохоронної діяльності або правозахисту;

• має бездоганну ділову репутацію;

• не має непогашеної судимості;

• не притягувалася до відповідальності за корупційні правопорушення;

• не перебуває у конфлікті інтересів щодо діяльності НАБУ;

• має підтверджений досвід громадської або професійної діяльності.

Додатково під час голосування громадяни повинні мати можливість бачити рейтинг кандидатів за такими показниками:

• освіта;

• професійний досвід;

• участь у судових справах;

• журналістські розслідування;

• наукові роботи;

• антикорупційна діяльність;

• досвід громадського контролю;

• державні нагороди;

• військова служба;

• учасник бойових дій;

• участь у захисті України.

Необхідність загальнонаціональної реформи громадських рад

Проблема стосується не лише НАБУ.

Аналогічні ситуації існують при формуванні громадських рад при міністерствах, центральних органах виконавчої влади, ДБР, БЕБ, НАЗК, міністерств та інших державних органах.

Саме тому ми ініціюємо проведення у червні-серпні 2026 року широких громадських слухань за участю громадських організацій, журналістів, адвокатів, науковців, представників міжнародних організацій та експертного середовища.

За результатами таких громадських слухань буде надано Кабінету Міністрів України проект постанови яку він повинен прийняти щодо порядку формування громадських рад при органах державної влади, міністерствах, в тому числі Ради громадського контролю при НАБУ.

Проєкт такої постанови має бути підготовлений робочою групою за участю представників громадських організацій, адвокатів, журналістів, науковців, антикорупційних експертів та міжнародних партнерів України, обговорений під час відкритих громадських слухань і затверджений Кабінетом Міністрів України як обов'язковий нормативно-правовий акт.

Метою нової постанови повинно стати усунення законодавчих прогалин, які дозволяють організованим політичним, бізнес групам отримувати контроль над органами громадського контролю, забезпечення рівних можливостей для всіх кандидатів, запровадження професійних критеріїв відбору та створення прозорої системи формування громадських рад, яка реально представлятиме інтереси суспільства, а не окремих груп впливу.

Доцільним є створення єдиного державного порталу громадських рад України, через який здійснюватиметься висування кандидатів, проведення голосування, оприлюднення звітів та забезпечення постійної комунікації із суспільством. Такий портал має об'єднати громадські ради при міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, ДБР, БЕБ, НАЗК, НАБУ та інших державних органах.

Громадський контроль повинен належати суспільству, а не окремим політичним або фінансовим групам.

Інакше суспільство ризикує отримати не незалежний контроль за діяльністю органів влади, а лише його імітацію, а точніше вже отримало.

Саме тому реформа формування Ради громадського контролю при НАБУ є питанням не лише діяльності одного органу, а питанням довіри суспільства до всієї антикорупційної системи держави.