Зрадник чи жертва? Межа між вибором і примусом в умовах окупації (ст. 40 ККУ)
Зрадник чи жертва?
Люди, яким пощастило виїхати на підконтрольну територію після тривалої окупації розповідають жахливі речі до яких вдавалися російські військові аби змусити населення до співпраці та неочікуваних колаборантів.
Ті, хто став на бік ворога мають бути покарані згідно з законом. Проте, чи можна вважати зрадником ту людину, яка зашкодила правоохоронюваним інтересам мимоволі, у наслідок фізичного чи психологічного примусу?
Фізичний примус - це застосування до особи фізичного насильства такого, як: зв’язування, позбавлення волі, заподіяння тілесних ушкоджень, що призвели до втрати свідомості, мордування, катування тощо, з метою примусити її вчинити певні протиправні дії або не вчиняти певні дій
Психічний примус - здійснюється шляхом впливу на психіку особи, наприклад, через тиск на свідомість через застосування або погрозу застосування насильства щодо неї, її рідних, близьких, чи погрозу знищення майна тощо.
Наша конституція ґрунтується на гуманістичному принципі, що доводить Стаття 40 Кримінального Кодексу України, згідно з якою людина звільняється від відповідальності за правопорушення вчинене внаслідок фізичного чи психологічного примусу.
Постраждала від насильства людина, яка вимушено порушила закон звільняється від відповідальності, його понесе її мучитель.
