Російська техніка та військові біля українських кордонів: шлях до casus beli з Україною чи вдала інформаційна війна проти США та Європи?

 На сьогодняшній день українські ЗМІ рясніють гучними назвами про численні російські війська біля кордонів України, а також безпосередню загрозу майбутньої війни з Росією. Підливають олії у вогонь і закордонні ЗМІ зі схемами та планами нападу російських військових, які відтворили незалежні розвідки та фотографії зі супутників. Однак, слід не забувати про те, що Росія - майстер в інформаційних війнах і лише нагнітає обстановку, заради маніпуляцій та досягнення своєї мети. До того ж через страх війни набагато зручніше керувати народом. Така ситуація з війною, що насувається на носі вже була, коли в січні 2021 року Джозеф Байден став президентом США. Володимир Путін також домагався зустрічі з новим президентом США, натискаючи на больові точки в Україні. Після зустрічі ситуація розрядилася, як і цього разу, коли відбулася домовленість про телефонну розмову між Джозефом Байденом і президентом Росії, на Донбасі було кілька днів тиші, а доти, доки американці тягнули з відповіддю - Росія «розгойдувала човен». 

 Якщо зануритись у недавню історію взаємовідносин України з Росією, то шляхом аналізу можна зрозуміти, що території ДНР та ЛНР зовсім не цікавить Росію, адже після референдуму в 2014 році Москва відповіла, що відноситься «з повагою», але офіційно не визнала їх у своєму складі. Адже, сам «референдум» – це суто фейковий, пропагандистський та заточений під стратегію «Новоросії» захід, проведений колаборантами в Донецькій та Луганській області. Сприймати його серйозно ніхто і не збирався. Росії важливі території ЛНР та ДНР не з боку геополітичної складової, тобто у складі Російської Федерації, а з боку контролю та подальшого впливу на ці території в складі України з метою керування всієї політики України. 

 Отже, аби досягти поставлених цілей Росії не потрібна повномасштабна війна на території України, достатньо лише загострення локальних бойових дій на Донбасі. Адже фактично і території України не потрібні, потрібна лише больова точка, натискаючи на яку роками Європа та Америка будуть домовлятися про зустрічі, дзвінки та виконувати необхідні Володимиру Путіну умови, такі як зняття санкцій у відношенні «Північного потоку-2», письмові юридичні гарантії того, що Україна не зможе вступити в НАТО, визнання Криму російським, світове визнання російської вакцини від COVID-19 та інші. Ось, що справді потрібно було, так це перлина Кримська, яку спокійно та без зайвого шуму відняли, навіть без особливого опору з боку влади України. З цього робимо висновок, що Путіну повномасштабна війна зовсім не потрібна, адже він і так досягає цілей, що цікавлять його, ведучи стратегічно вдалу «гру». Більш того, хаос, що відбувався на кордонах Польщі з Білорусією та Білорусії з Україною, теж витівки Росії: російські спецслужби доставили мігрантів із арабських країн до українсько-білоруського кордону та організували його перетин. «Для того, щоб цей інцидент якимось чином обіграти та використати у своїх цілях, російські та білоруські спецслужби у співпраці створили такий меседж та звинуватили в тому, що це відбувалося на території України. Хоча не виключено, що інцидент справді мав місце, але був він на території Білорусі, і стався між мігрантами (або якимись іншими людьми) та силовиками Білорусі», – припускає Дмитро Золотухін, заступник міністра інформаційної політики 2017-2019 років.

 Чи не найголовнішим інтересом російських спецслужб є дестабілізація всередині України, шляхом зіштовхування президента, органів влади, олігархів (наприклад, Рінат Ахметов декларується президентом та офісом президента в якості одного із головних ворогів країни) та народу, також під час «передвоєнної» паніки легше посіяти розруху серед населення України, й створити справжню інформаційну бомбу у всьому Світі. Тож, зараз ми спостерігаємо гарну роботу ГРУ Генерального штабу ВС РФ, завдяки якої світові ЗМІ роздувають справжню інформаційну війну та залякування народу. Та поки в Києві перевіряють бомбосховища, у Кремлі із задоволенням спостерігають за панічною реакцією у всьому Світі з посмішкою на вустах. Більш того, потім зручно буде спростовувати усталену думку про країну-агресора, яку обмовила Європа.