Як живеться журналістам в епоху діджитал
Епоха діджитал кидає нові виклики майбутнім студентам, які хочуть бути журналістами, тому що питання впливу соціальних медіа на публічну журналістику спостерігається понад десяти років. Нові технології постали для медійників, як «новий звір» з яким потрібно постійно змагатися й не уступати своє місце. Однак, ще 50 років тому публічна журналістика була незадоволена появою масової комунікації. Через соціальність медіа та розвиток діджитал системи втратилась важливість журналістики, тому що тепер автором може бути кожен у соціальних мережах. Доносити інформацію можуть не тільки медійні установи, а й не офіційні джерела, що значно прискорює розповсюдження контенту.
Елейн Монеген, письменниця та міжнародна кореспондентка, професорка Індіанського університету в США вбачає тільки хороший вплив соціалізації медіа на журналістику. Вона говорить, що завдяки технологіям студенти журналісти можуть створювати шедеври й розповсюджувати по всьому світу одним натиском на значок «поширити». Завдяки діджитал системі змінюється не тільки подання інформації, а й реклама, яку надають соціальні мережі. Причиною проблеми між соціальним медіа та публічним може бути старе мислення у журналістиці. Від початку поширення соціальних мереж журналістика стала інклюзивною. Абітурієнти обирають цей фах зазвичай через те, що хочуть змінити світ завдяки слову. Кожен із нас може бути споживачем й генератором контенту, тож для того, щоб бути журналістом можна й не вивчати журналістику.
В медійників існує таке поняття, як «золотий вік журналістики», яке вважається переоціненим з погляду еталону та ексклюзивністю. «Золотий вік журналістики» означало п’ять національних газет до яких доступ мала тільки еліта. Голова Медіа-школи Індіанського університету Джеймс Шенеген також вважає, що журналістика переживала й кращі часи. Традиційна журналістика зараз переживає важливі часи, тому що вплив технологій та соціальних медіа формує нові вимоги для журналістів. Відтепер у журналіста є дві головні місії: перша місія полягає у переосмисленні власної місії в інформаційному просторі, а друга потребує формування бізнес-ідей, яка спрацює серед конкурентів.
Новинна журналістика зі швидкими темпами переходить в онлайн й перевищує доходи інших видів ЗМІ, наприклад, друкованих. Практично всі медіа світу почали звільняти журналістів, тому що дохід від реклами почав помітно падати й велику кількість працівників вже навіть популярні медіа холдинги не потягнуть. В середньому дохід стрімко впав на 25%. Тим паче, що покоління Z не читає новини на інформаційних сайтах, а відкриває посилання у соціальних мережах. Це покоління контент створює для себе самостійно, тож медівникам дуже складно привернути їх увагу. Штучний інтелект також почав потроху полегшувати роботу журналістам. В Австралії почали помічати статті написані штучним інтелектом. Поширення новин стало безконтрольним й тепер журналіст несе персональну відповідальність за публіковане ним у соціальних мережах. Журналісти почали створювати власний продукт й працювати на себе, й цьому контенту довіряють більше, ніж популярним холдингам. Редакції у свою чергу, щоб зацікавити людей у своєму контенті почали запрошувати визначних людей та блогерів, щоб не поступатися соціальним медіа.
