ЗВЕРНЕННЯ ЄПИСКОПА СИМЕОНА ДО ГРОМАДСЬКОСТІ ЩОДО МЕЦЕНАТА ЄПАРХІЇ ПЕТРОВСЬКОГО О. В.
Вельмишановні співгромадяни !
Представники ЗМІ !
Дорогі брати і сестри !
Нас, як Церкву, а саме, духовенство та вірян обурює і пригнічує інформація, яка постійно так огульно і не коректно розміщується в тих чи інших виданнях, плямуючи ім’я нашого мецената – Петровського Олександра Володимировича. З сумом констатуємо, що особливого розголосу в суспільстві пошируються чутки, спрямовані на дискримінацію та приниження гідності, які мають суто політичний характер напередодні виборів. У цьому марафоні інформаційної війни, – ми з Вами втрачаємо людську подобу та честь, коли говоримо про Людей, які у новітній історії України є зразком жертовності та самовідданості.
Наша Церква і Її вірні чада з вдячністю засвідчують реалізацію багатьох добрих проектів, які пов’язанні з будівництвом нових церков і утвердженням саме української духовності. Варто лише згадати відреставрований та новозбудований єпархіальний комплекс – «Українське Подвір’я», який є окрасою нашого міста. Духовними маяками Дніпра стали такі новітні храми як: материнський храм Різдва Божої Матері, який є перлиною Новокодацького району, духовний навчальний заклад (семінарія), також, у порядку денному, триває активне будівництво церковного комплексу на ж/м «Перемозі», жіночого монастиря на ж/м «Лівобережний — 3» , дитячий храм при сиротинці, тощо.
Пригадую, як у 2018 році гості ювілею МБФ «Солідарність», присвяченому 15-ти річчю, були враженні звітом благодійних справ за час існування. Лікарні, військовий госпіталь, будинки престарілих і сиротинці отримали нове дихання завдяки наполегливій праці дружнього колективу фонду, відчуваючи постійну підтримку і сьогодні. Спілкуючись з людьми я знаю, що в даний момент фонд постійно підтримує численні родини загиблих воїнів АТО.
Також, м. Дніпро чудово пам’ятає події у буремному 2014 році, коли була загроза суверенітету України, – фортпостом яким став дніпровський край. Родинне коло Петровських із друзями, я впевнений, стало прикладом справжнього патріотизму і звитяги у цей непростий час.
Я вважаю, що прикладом для багатьох є Оксана Іванівна Петровська – матір мецената, будучи директором національного драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка вона, водночас поєднуючи волонтерську діяльність з мистецтвом, неодноразово перебувала з колективом на передовій, підіймаючи бойовий дух воїнам.
Скажіть мені, хіба це не жертовність до України?
Можна з впевненістю сказати, що Олександр Володимирович відноситься до категорії тих людей, які показують зразок не тільки на словах, а ще й на ділі, вважаючи що один приклад важливіший за сто проповідей. На превеликий жаль, цьому правилу слідують не всі…
Звертаючись до журналістів та представників громадських організацій, уклінно прошу Вас не принижувати гідність і честь людини, яка робить вагомий внесок у розвиток і розбудову нашої Держави. Звертаюсь до Вас словами Святого Письма, дорогі брати і сестри: “Не осуджуйте, та й самі не судимі будете”.
З повагою та любов’ю у Христі до Вас !
Керуючий Дніпровською єпархією ПЦУ
Єпископ Симеон (Зінкевич)
