Голодомор. Які наслідки геноциду для сучасної України?

Голодомор. Які наслідки геноциду для сучасної України?
153002 ПЕРЕГЛЯДІВ

Голодомор 1932-1933 років, який ще називають геноцидом українського населення, істотно вплинув на тогочасне суспільство в негативному ключі. За підрахунками демографів Національної академії наук України та групи українських істориків , статистика загиблих перевищує 8 млн людей, і такі показники відрізняються від представлених ще у радянські часи майже у два рази. Ті, хто вижив, зазнали руйнації традиційного устрою життя: геноцид українського населення змінив порядок господарювання, і мешканці на десятки років стали колгоспниками, яких позбавляли прав, пенсій та навіть паспортів.

Чи залишилися наслідки Голодомору для суспільства в теперішній незалежній Україні? На жаль, так. Американсько-український історик та дослідник Джеймс Мейс ще у 80-их роках ХХ століття наголошував, що українці живуть в постгеноцидному суспільстві та наслідки катастрофи можна спостерігати на психологічному рівні. Це називається трансгенераційною травмою, що визначається передачею травматичного досвіду людей від покоління до покоління. Такі події, як, наприклад, рабство чи голод, як у випадку українського геноциду, зазвичай спричинюють такі колективні травми. Тому заперечувати факт впливу Голодомору на сучасну Україну та її населення неможливо.

Які саме наслідки українського геноциду можна спостерігати в Україні навіть зараз? Їх можна виділити декілька.

1.  Формування нового, пасивного типу індивіда.

Дослідник Сергій Маскудов у своїх працях писав, що Голодомор сформував такий тип особистості, що бездумно виконує всі надані вказівки та не має поваги до своєї роботи. Такі люди готові працевлаштовуватися за найнижчу зарплату, в них присутня низька віра в ефективність своїх дій. Через те, що всі спроби селян якось протистояти владі придушувалися, а сам факт геноциду не визнавався десятиліттями, в мешканців села втратилася здатність повною мірою відчувати себе суб’єктом свого життя. Такий тип особистості закарбувався у свідомості й теперішніх українців: якщо поглянути на статистику Київського міжнародного інституту, рівень задоволення в Україні за 5-ти бальною шкалою становить всього 3,4 бала, а зарплату кількістю 7 тис. гривень, за даними Державної служби статистики України, отримає 35% населення. Українці звикли до середнього та низького рівня життя, до певної пасивності,  вони на психологічному рівні не можуть докласти зусиль, аби щось змінити.

2.  Зниження загальної життєздатності

За статистикою самогубств в Україні по областях, в західній частині держави їх відбувається у півтора раза менше, ніж в східній та південній, населення яких у 30-их роках зазнавало штучного голоду. Тобто простежується певна самодеструктивна тенденція у цих регіонах, що значно впливає на демографічні показники України. Звичайно, на Західних територіях також вистачало своїх травм, наприклад, масові розстріли та депортації учасників ОУН та УПА, однак ці події важко порівняти з болісним та повільним катуванням голодом.

3.  «Стокгольмський синдром» або прирівнювання до агресора

За даними дослідження Центру країнознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 63% опитаних українців відчували певне відчуження до України та її суспільних інтересів, тобто в них були присутні ознаки українофобії. Також змушують замислитися і показники опитування, що проводилося Київським міжнародним інститутом соціології, які стверджують, що українців, які мають змінену російську або подвійну ідентифікацію, більше бажають приєднання свого регіону до іншої держави (наприклад, Росії), ніж, наприклад, етнічно справжні росіяни. Це можна вважати наслідком ідентифікації агресора. «Стокгольмським синдромом» можна також вважати позитивне відношення деяких людей до особи Сталіна. Станом на 2002 рік за дослідженням Київського інституту соціології, 39% населення вважали його великим вождем, а у 2019 цей показник зменшився до 16%.

4. Змінена концепція успіху.

У 30-ти роки селянина можна було вважати успішним та чесним членом суспільства, якщо він міг вести своє господарство таким чином, щоб його сім’я була нагодована, а продукції вистачало ще й для продажу або обміну. Таких людей поважали, вони нерідко ставали головою громад – тодішніх одиниць сільського самоврядування. Голодомор зруйнував цей принцип: за тих часів кожен виживав, як міг, нерідко коштом нещасть для своїх побратимів, грабуючи або навіть займаючись людожерством. Як результат, у людей сформувалися чіткі поняття, що бути успішним можна лише нечесними методами. Деякі підприємці дотримуються моделі «заможній=награбував». Це можна простежити в сучасному суспільстві: за статистикою Міністерства економіки, рівень тіньової економіки в Україні наразі складає 30% від обсягу офіційного ВВП.

5. Розлади харчування, напівсвідомий страх голоду.

Цей наслідок можна вважати одним із найочевидніших. Через катування голодом наших предків у сучасного суспільства на півсвідомому рівні виникає страх, що їжу в них відберуть, її не вистачить і т.д. Багато хто купую надлишкову кількість продуктів чи переїдає – всі ці харчові звички можна назвати розладами, і вони часто виникають в тих, чиї родичі постраждали під час Голодомору.

Про цю страшну подію неможливо просто забути: наслідків справді багато. Усвідомлювати їх варто для того, аби поступово зупинити запуск алгоритму жертви та забезпечити нашим нащадкам стабільний емоційний фон без додаткових успадкованих травм.

Мої відео