ПОЛЬ МАНАНДІЗ: «Ми на передовій війни добра і зла»

ПОЛЬ МАНАНДІЗ: «Ми на передовій війни добра і зла»
201626 ПЕРЕГЛЯДІВ

Про Поля Манандіза можна говорити багато, оскільки ця людина – Явище. Справжнє і саме з великої літери. Не тому, що що він допомагає українській армії і не тому, що він прекрасний співак і композитор… Поля можна було б сміливо назвати взірцем справжнього Патріотизму. Без пафосу і, знову ж таки, без зайвих слів. Інтерв’ю було записано ввечері, 14 лютого 2022, в Києві, в помешканні Поля. Звідки він і не думає нікуди евакуюватися через загрозу переростання російсько-української війни в повномасштабну…

 

Можна спочатку Ви розповісте про себе? Я розумію. що всі, хто слідкує за Вашою творчістю, знають, про Вас досить багато…

Так, знають, що мій батько – сицилієць,  мама – француженка, а я – українець!

Але мало хто знає, що колись мій брат захворів на лейкемію.. Наша родина постала  не тільки перед  загрозою втрати брата, але і непомірними  коштами лікування. І тоді моя мама започаткувала ініціативу, щоб онкохворі  в країнах Євросоюзу могли лікуватися за рахунок держави. І вона зуміла цього досягти! Думаю, це наша родинна риса – бачити людський біль і намагатися щось зробити.  Я гуманіст,  я  люблю людей і життя…

 

Як сталось, що Ви відчули у собі корені одного з найдревніших народів планети – українського?

Я не дуже вірю в містику, але, коли я вперше опинився на українській землі, я одразу відчув, що я – вдома… Ніби лелека повернувся додому…

 

Що Ви відчули,  коли почалась російська агресія проти України? 

Тут, в Україні, я не француз… Тут я українець. Я відчуваю себе вдома…  Коли Росія розпочала війну, на Заході майже ніхто не розумів, що відбувається… Російська пропаганда там «працює» дуже сильно – це  відчувається у Франції, Німеччині, інших країнах Європи… Ще коли в Україні почався Майдан, там  важко було зрозуміти, що саме  відбувається. Але, я мав можливість отримувати інформацію з декількох джерел, не пов’язаних між собою – і ще – я був зацікавлений знати правду!  

Я так вихований, що якщо ти сильний – ти не маєш права ображати більш слабкого… А Україна вже понад 7 років воює з набагато сильнішим противником,  на кордоні з Україною сьогодні скупчено близько 150 тисяч військ РФ… І український народ, своїми власними силами, продовжує стримувати російську агресію! 

 

Але ж в Україну йде допомога і з країн Євросоюзу, і з Великої Британії  і з Сполучених Штатів…

Так, це все вірно, проте Україна все одно воює сама і на моє глибоке переконання – потребує набагато більше допомоги, особливо військової… Сьогодні європейська держава Україна на передовій захищає всю Європу – і Європа має дякувати Україні за те, що її кращі сини й доньки віддають свої життя в тому числі й за мирну Європу.

 

Розкажіть  про вашу дружбу із Василем Сліпаком.

Ми познайомились  на одному з заходів… Це був великий співак і справжній українець, який гідно представляв Україну в Парижі. Він був справжнім. Коли почався Майдан,  саме він був одним з тих, хто намагався сказати світові правду. Все, що відбувалося в Україні, – завжди було його особистою справою. Він почав допомагати, як волонтер, а потім не зміг стояти осторонь – і пішов на фронт. Ми з ним зустрічалися у Франції, думаю, коли він був на ротації – в Мефісто прокинувася справжній  козак! 

 

Василь Сліпак – то величезна втрата і для України і для світової культури… І він міг ще дуже і дуже багато зробити, розповідаючи світу правду… 

Так, але він був чоловіком, і це був його вибір – воювати саме тоді, коли твоя країна найбільше потребує захисту.

 

Яка взагалі на Вашу думку роль відомої людини в історії? Роль людини медійної, артиста, аудиторія якого величезна і різноманітна?

Я би хотів говорити саме про роль артиста.  Бог дає артистам  більше, ніж іншим – і відповідальність в них більша. І я вважаю, що моя місія – розповідати світу правду про Україну, про її історію, її культуру… і її війну. Саме про це мій альбом «Місія на небі». На жаль, Василь не встиг цього зробити, але такий шанс є в мене. Я маю бажання і сили показати світові, що саме тут відбувається. . Я людина мистецтва. Для мене практично немає кордонів. І я можу зробити набагато більше, або інакше, ніж хтось з дипломатів у певній ситуації… Російська пропаганда дуже і дуже сильно впливає на думки жителів Заходу, але нема такої пропаганди, яка була б сильніша за правду. І в цьому напрямку я вже роблю певні кроки, збираю професійну команду, всі учасники якої – справжні українські патріоти.

Ви  бачили  світ на власні очі… І як Вам  Україна у порівнянні з іншими країнами світу?

Я бачив на власні очі  понад 70 країн світу. Це, безумовно, цікаво, але після першого разу гострота сприйняття вже зникає. З Україною все інакше. Я в Україні щодня маю нові враження, щоразу бачу щось нове… До того ж я дуже люблю свободу – так само, як і українці. Але про французську революцію знає весь світ, а про українську революцію, яка сталася у XXI сторіччі, світові  треба розповідати… Бо це також частина історії людства.

 

 

Чи знають у світі, зокрема в Європі, про роль Русі-України в світовій історії? 

Щодо історії – європейці знають переважно  російську культуру, це була практика ще Радянського Союзу, який і сприймали, саме як Росію. І це також відіграло свою роль,  і цей вплив продовжується. Україна має великих музикантів,  письменників, поетів, художників… Багато історичних особистостей мають українські корені – але про це треба говорити, перекладати українську літературу, щоби її читали в усьому світі! Щоб знали і слухали українську музику!   Дуже важливим є український менталітет… Європа звикла до індивідуалізму, в Європі люди дуже великі егоїсти. На прикладі України – волонтерського руху і добровольців – європейцям можна нагадати, що ми, люди, дуже сильні, коли ми разом. 

 

 

Чи знають у світі правду про черговий напад Росії на Україну? Цікаві Ваші особисті спостереження…

Про російську пропаганду ми вже говорили – протидіяти їй у світі – також я вважаю своєю місією. Моєю і моєї команди.

 

 

Зараз Ви живете в Україні постійно. Ви  допомагаєте захищати країну від російських окупантів. Розкажіть про це.

Я маю друзів на фронті – і коли вони мають певні потреби – я допомагаю, чим можу. 

 

 

Купуєте амуніцію?

Тепловізори, дрони… Я просто намагаюся допомогти, чим можу. Люди віддають життя, щоб уберегти світ від «руського міра», який є насправді жахливим… Я віддаю лише гроші, і буду допомагати далі.

 

 

Я знаю, що Ви вже маєте особистий досвід спроб дискредитувати Вас та усунути від участі в боротьбі за Україну…

Так, я, на жаль, маю такий досвід. Не хочу деталізувати, але скажу, що про мою позицію Росія і її спецслужби знають. Це точно.

 

 

А щодо Вашої участі в протидії агресору в українському та міжнародному інформаційному полі? Ви говорили про команду… 

Так, команда скоро почне працювати – і ми будемо займатися контрпропагандою проти Росії, це сьогодні дуже важливо і в Європі, і в усьому світі – бо там досі ідеалізують колишній СРСР, правонаступником якого себе оголосила Російська Федерація… Правду про СРСР також важливо знати… І правду про те, як насправді живуть люди в Росії. Я вже не кажу про те, як живуть сьогодні на територіях, які окуповані російськими військами – Донеччина, Луганщина, Крим… Мій план – розповідати світові правду про те, що насправді є Росія і що насправді є Україна.

 

 

08.02.2022 відбулась зустріч Президентів України і Франції. Чого чекати від цього? Яке значення може мати для України позиція очільника Французської республіки?

Чим більше європейців познайомляться з Україною, тим менше буде тих, хто не вважає Путіна завойовником. На мою думку, така велика і сильна країна, як Франція, має захищати Україну, яка сьогодні слабша економічно і політично – і саме тому, що це – правильно.  «Кроки до мирного врегулювання», які сьогодні намагаються озвучувати Франція, Німеччина і Угорщина – не повинні бути поступками агресору, який розуміє лише мову сили – і не тільки бойової, а й сили економічних санкцій, сили підтримки матеріально-технічними засобами ведення сучасної війни, сили єдності народів проти зміни існуючого світового порядку за допомогою війни чи збройної окупації, як було в українському Криму… Макрон звичайно допомагає Україні, але не є президентом України. До речі, якщо Україна буде у складі ЄС – Франція перестане бути найбільшою  державою Євросоюзу. Нею стане Україна. Це також має певне значення, чи не так? Думаю, в президента Франції має бути більш чітка і жорстка позиція по відношенню до Росії. Будь-який президент будь якої великої держави-гравця на міжнародній арені повинен пам’ятати, що ніхто не давав права якійсь одній людині приймати рішення, щоби солдати однієї країни йшли й вбивали людей в іншій, забирали чужу територію чи встановлювали власні закони.

 

 

Голова британського Форін-офісу Ліз Трасс заявила напередодні, міністру закордонних справ Росії Сергію Лаврову: “Росія цілком здатна зробити вибір, який може призвести до кращого майбутнього для всіх європейських народів”… 

Я згоден, що і Велика Британія, і США, і інші серйозні гравці на Європейській арені вже намагаються робити безліч дипломатичних кроків для запобігання подальшим агресивним діям Москви… Але ж у відповідь Лавров назвав переговори з нею “розмовою німого з глухим”… Отже, небезпека повномасштабного вторгнення Росії в Україну нікуди не зникла – і про це зараз говорять ті практичні кроки, які ці гравці роблять – починаючи від евакуації власних громадян і переміщення посольств…

 

 

Джонатан Маркус – колишній кореспондент BBC з питань оборони і дипломатії, а також почесний професор Інституту стратегії та безпеки Ексетерського університету заявив у січні поточного року що те, що відбувається зараз, це суть “війни у сірій зоні” – тобто розмивання кордону між миром і війною, яку саме і здійснює Росія. 

Я читав про це… Маркус пише, що, «російські військові сформулювали витончену доктрину, яка розглядає війну і мир як континуум, де різні інструменти застосовують на різних етапах, іноді послідовно, іноді водночас – але стратегічна мета завжди та сама. Саме й це означає, що конфлікт уже розпочався». Але чомусь у Європі про це забувають… Чи воліють «не помічати»… Небезпека в тому, що історія може повторитись – колись так само  не помічали приготувань іншого диктатора – Адольфа Шикльгрубера. Але я вважаю, що зараз, на відміну від минулого століття, є всі необхідні механізми, які здатні не допустити відкритої війни Росії з Україною. Європа не зможе в цьому випадку залишитися осторонь… Як і весь цивілізований світ. Я не політик, але добре розумію, що на даному етапі Росія, чи, скоріше, її президент не може, чи не хоче зрозуміти, що зараз ще можна вберегти світ від нової війни і зберегти хоча б ту Росію, яка є зараз… 

В іншому випадку важко прогнозувати, яким буде реальний результат такої війни для самої Росії… А щодо України – я особисто знаю багатьох українських патріотів – і вони – не лише військові, і не лише чоловіки, насправді готові битися до за Україну до останнього подиху. І таких багато.

Ви  не боїтеся вступати у бій з агресором саме на тому фронті, на якому маєте найбільші можливості – на фронті впливу на розум та настрої людей?

Мені не страшно. Я вже шість років це роблю, правда самому розбудити Європу не так просто, і тепер я це буду робити разом з командою.

 

 

Може останнє питання вже можна і не задавати, але цікаво почути пряму відповідь – що є Україна для Поля Манандіза?

Моє життя, моя Батьківщина, за яку я вже воюю понад шість років. У вашого Центра (Інформаційно-аналітичний центр національної безпеки України) на сайті є девіз – «Роби, що можеш, із тим, що маєш, там, де ти є». Я для України так і роблю. 

Але, якщо буде потреба, щоб я захищав Україну з автоматом в руках, як Василь Сліпак, я готовий.

 

 

Андрій Галат,

заступник керівника  Інформаційно-аналітичного центру національної безпеки України

 

Теги: Поль Манандіз,співак, Україна,патріот ,дрони,тепловізори,фронт,російська агресія,інформаційна війна,протидія,контрпропаганда,Андрій Галат,Франція,Бельгія,Сицилія,російсько-українська війна
Мої відео