Перший український Міністр оборони України

3 червня 1944 року народився Костянтин Петрович Морозов — людина, яку сьогодні можна назвати одним із батьків сучасного українського війська.

Його ім’я не так часто звучить у публічному просторі, як імена президентів чи політиків. Але саме завдяки таким людям Україна вистояла в найскладніші моменти своєї новітньої історії.

Коли у 1991 році розпався Радянський Союз, на території України залишилася одна з найпотужніших військових сил світу: майже мільйон військовослужбовців, стратегічні ракети, авіація, військові бази та Чорноморський флот.

І постало головне питання: кому все це належатиме?

Для багатьох генералів відповідь була очевидною — Москві.

Для Костянтина Морозова — Україні.

Саме він став першим Міністром оборони незалежної України. Саме він першим серед вищого військового керівництва склав Військову присягу на вірність українському народові. Саме він стояв біля витоків створення Міністерства оборони, Генерального штабу та Збройних Сил України.

У той час, коли чимало впливових політиків пропонували залишити українське військо у спільних структурах СНД під фактичним контролем Москви, Морозов твердо заявляв:

«Україна створює і оснащує власну армію».

Сьогодні ці слова звучать як очевидна істина. Але у 1991 році це була справжня державницька мужність.

Він був одним із небагатьох високопоставлених військових, хто ще на початку 1990-х розумів: без власної армії не буде незалежної держави.

Саме тому Костянтин Морозов рішуче виступав проти передачі росії української частини Чорноморського флоту. Саме тому він наполягав на співпраці України з НАТО задовго до того, як про євроатлантичну інтеграцію заговорили як про стратегічний курс держави.

Коли його позиція почала суперечити політичним рішенням влади, він не став торгуватися принципами.

У жовтні 1993 року Костянтин Морозов добровільно подав у відставку з посади міністра оборони.

Сьогодні це здається неймовірним: людина залишила одну з найвищих державних посад не через скандал, не через корупцію, не через боротьбу за владу, а через небажання зрадити власні переконання.

Письменниця Ганна Черкаська дуже влучно сказала про нього:

«Перший український Міністр оборони, який не розкрадав армію, а дбав про неї».

Історія дала свою оцінку його далекоглядності.

Те, про що Морозов попереджав у 1990-х, стало трагічною реальністю через десятиліття. Те, що він намагався зберегти, сьогодні захищають українські воїни на фронті.

Він належав до покоління людей, які будували Україну не гучними словами, а конкретними справами.

Генерал. Державник. Патріот.

Людина, яка обрала Україну тоді, коли це було непросто.

Світла пам’ять Костянтину Петровичу Морозову.

І вдячність за армію, фундамент якої він допоміг закласти для майбутніх поколінь українців.

Вічна пам’ять.