У Центральноукраїнському інституті Університету «Україна» медики, психологи й освітяни обговорили питання реабілітації
Війна лишає по собі не тільки зруйновані міста, вона калічить душі й тіла людей, змушуючи їх заново вчитися ходити, працювати, спати, довіряти й жити. І жодна окремо взята професія не здатна впоратися з цими наслідками віни сама.
Саме тому 28 жовтня у Центральноукраїнському інституті розвитку людини Університету «Україна» зібралися ті, хто працює з наслідками війни щодня. Круглий стіл «Війна, травма, відновлення: міждисциплінарний підхід до реабілітації» об’єднав медиків, освітян, фізичних терапевтів, ерготераптів психологів, представників громадських і міжнародних організацій.
Центром розмови були сучасні підходи до реабілітації військовослужбовців і ветеранів, їхніх родин та цивільного населення. Це давно не лише про тих, хто повернувся з фронту. Війна зачепила всіх людей. Реабілітація, за словами учасників, має працювати для всіх.
Учасники обговорили психологічну підтримку, протезування, соціальну адаптацію та взаємодію фахівців різних напрямів. Особливий наголос зробили на міждисциплінарності: лікар, терапевт, психолог, педагог і соціальний працівник мають бачити людину єдино, а не лише через окрему спеціалізацію.
За підсумками зустрічі напрацювали рекомендації щодо вдосконалення системи реабілітаційної допомоги та розвитку співпраці між медичними закладами, освітніми установами й громадами.
«Ми переконані, що цінність нашої зустрічі не лише в обміні досвідом, а й у здатності об’єднати професійні зусилля заради спільної мети: повернення людям максимально можливої функціональної незалежності, гідності та якості життя», – підкреслила директор ЦІРоЛ Валентина Пупишева.
Після такої розмови виникає просте відчуття: відновлення починається не в кабінеті одного фахівця, а є важкою щоденною працею усіх спеціалістів.
Круглий стіл продемонстрував, що реабілітація після війни стане ефективною лише тоді, коли лікарі, терапевти, психологи, освітяни й громади діятимуть як одна команда. Напрацьовані рекомендації стануть першим кроком до того, щоб така співпраця перейшла від домовленостей до щоденної практики.
Автор публікації: Наталя МИЛЬНІЧЕНКО, магістерка-журналіст, Університет «Україна»